Функції філософії PDF Печать E-mail




Основні функції філософії    2
Теоретико-пізнавальна функція    3
Пізнавальна функція    5
Оцінна функція    6
Використана  література    6


“Який є світ у найзагальніших рисах» - питання, котрим ніяка наука, крім філософії, не займалася, не займається і не буде займатися”
(Б. Рассел).


Основні функції філософії

На усьому шляху свого історично-соціального розвитку людина намагається знай-ти відповідь на найбільш спільні і глибокі питання: що являє собою навколишній світ і яке місце і призначення людини в цьому світі? Що лежить в основі всього існуючого: матері-альне або духовне? Чи підпорядкований світ яким-небудь законам? Чи може людина пі-знати навколишній світ, що являє собою це пізнання? У чому сенс життя, її мета? Такі питання є світоглядними. Центральна світоглядна проблема - відношення мислення до буття, людини до світу, свідомості до матерії, духу до природи, ідеального і матеріально-го, що є первинним. У такий спосіб формується основне питання філософії, тому що че-рез ставлення людини, його мислення, свідомості, духовній, психічній діяльності усвідо-млюється місце людини у світі, його призначення, сенс існування. Хоча багато філософів не визнають питання про відношення мислення до буття основним питанням філософії, до нього зводяться інші питання, що дають у сукупності цілісну картину світу. Дати таку картину, уявити світ як ціле - світоглядна функція філософії. |На відміну від інших на-ук філософія виключає подробиці, виділяючи тільки найбільше загальні властивості і зв'язку. Гносеологічна функція філософії складається у вивченні відношення “світ-людина”. Теорія пізнання розглядається як відношення об'єкта і суб'єкта пізнання, вияв-ляється зв'язок почуттєвого і раціонального, досліджуються проблеми істини, формуван-ня переконань і інші гносеологічні питання. Кожна філософська концепція є поглядом на світ, являє собою метод пізнання. Філософія розробляючи загальні, обгрунтовані окремі і загальнонаукові методи пізнання - виконує тим самим методологічну функцію. Філо-софія узагальнюючи висновки спеціальних наук, обєднуючи їх на основі своїх філософій і методів пізнання - виконує інтеграційну функцію, розповсюджуючи її і на інші галузі духовної культури, включаючи політичні, правові, моральні, естетичні, релігійно-атеїстичні форми суспільної свідомості. Філософська  система не тільки висуває й обгру-нтовує теоретичні положення, але й інтепретує їх, дає оцінку, формує систему цінностей. У цьому полягає аксеологічна функція філософії. Піддаючи критичної оцінці те, що не відповідає філософській системі філософія виконує свою критичну функцію. Спілку-вання і передачу інформації здійснює  комунікативна функція філософії.
У такий спосіб очевидно, що філософія має в даний час чимало значимих функцій, проте можна виділити з них основні функції філософії:
-    теоретико-пізнавальна функція ;
-    пізнавальна функція;
-    оцінна функція.

Теоретико-пізнавальна функція

Світогляд - це система узагальнених поглядів на світ, на місце в ньому людини і його відношення до цього світу, а також засновані на цих поглядах переконання, почуття, ідеали, що визначають життєву позицію людини, принципи поводження і ціннісні орієнта-ції. На ранніх стадіях розвитку суспільства в людей почав формуватися міфологічний сві-тогляд. Це була перша спроба людини пояснити походження й устрій світу, поява людей, тварин, причини стихійних явищ, визначити своє місце. Міфи зв'язувалися з обрядами, звичаями, містили моральні норми і естетичні уявлення, сполучили реальність і фантазії, думки і почуття. У міфах людина не виділяла себе з природи. Пізніше, із розвитком това-риства в людей початок формуватися релігійний світогляд. Він відрізнявся від міфічного вірою в існування надприродних сил і їхньої чільної ролі у світобудові і житті людей. Фі-лософський світогляд орієнтується на раціональне пояснення світу. Загальні уявлення про природу, суспільство, людину є предметом теоретичного розгляду і логічного аналі-зу. Філософський світогляд успадкував від міфологічного і релігійного сукупність питань про походження світу, його будівлі, місці людини і т.п., але відрізнялося логічною упоряд-кованістю, систематизацією знань, характеризуючись прагненням теоретично обгрунту-вати положення і принципи.
Теоретико-пізнавальна функція здійснює синтез знань і створення єдиної картини світу, що відповідає визначеному рівню розвитку науки, культури й історичного досвіду.
Кожна людина зштовхується з проблемами, обговорюваними у філософії. Як ула-штований світ? Чи розвивається світ? Хто або що визначає ці закони розвитку? Яке міс-це займає закономірність, а яке - випадок? Положення людини у світі: смертний або без-смертний? Як може людина зрозуміти своє призначення. Які пізнавальні можливості лю-дини? Що є істина і як її відрізнити від хиби? Морально-моральні проблеми: совість, від-повідальність, справедливість, добро і зло. Ці питання поставлені самим життям. Те або інше питання визначає напрямок життєдіяльності людини. У чому сенс життя? Чи є він узагалі? Чи є у світу ціль? Чи веде будь-куди розвиток історії? Чи дійсно природою управляють якісь закони? Чи розділений світ на дух і матерію? Який засіб їхній співісну-вання? Що таке людина: частинка пилюки? Набір хімічних елементів? Духовний гігант? Або усе разом? Чи має значення, як ми живемо: праведно або немає? Чи є вища муд-рість? Філософія покликана правильно вирішити ці питання, допомогти перетворити сти-хійно сформовані погляди в світорозумінні, що є необхідним у становленні особистості. Ці проблеми знайшли рішення задовго до філософії - у міфології, релігії й інших наук. По своєму змісту (В.Ф. Шаповалов, наприклад, вважає, що варто говорити скоріше про зміст філософії, а не про предмет) філософія є прагнення до всеохватності і єдності. Якщо ін-ші науки роблять предметом вивчення якійсь окремий зріз реальності, то філософія на-магається охопити всю реальність у її єдності. Для філософії характерно уявлення про те, що світ має внутрішню єдність, незважаючи на зовнішню розрізненість частин. Реа-льність світу як цілого - такий зміст філософії.

Пізнавальна функція

У всі історичні епохи філософія і наука йшли рука об руку, доповнюючи один одно-го. Багато ідеалів науки, такі як доказовість, систематичність, перевырюванысть вислов-лювань, були спочатку вироблені у філософії. У філософії, як і в науці, досліджують, як одні висловлення підтверджуються іншими. Але там, де наука роз'єднує (значення має тільки те, що ставиться в сфері даної науки), філософія об'єднує, для неї не характерно дистанціювання від якоїсь сфери буття людини. Йде, і ні на мить не зупиняється процес обміну ідеями між філософією і наукою, що породило прикордонні між наукою і філосо-фією області знання (філософські питання фізики, математики, біології, соціології; на-приклад, ідея відносності, несамостійності простору і часу, що спочатку обговорювався у філософії Лейбніцем, Махом, потім у математику Лобачевским, Пуанкаре, пізніше у фізи-ку Ейнштейном). Ніколи раніше філософія не була настільки науково орієнтована, як за-раз. З однієї сторони це - благо. Але з інший, неправильно зводити до наукової орієнтації філософії всі її переваги. Перші вчені були переконані в сумісності їхніх поглядів і релігії. Розгадуючи таємниці природи, вони намагалися розшифрувати «письмена Бога». Але з розвитком науки і ростом її суспільного впливу відбувається витіснення наукою всіх інших форм культури - релігії, філософії, мистецтва. (Про це написав И.С. Тургенєв свій роман «Батьки і діти»). Така настанова погрожує цілком витиснути з людських ставлень елеме-нти гуманності, співчуття людей друг до друга. Безпосередньою метою науки є опис, по-яснення і пророкування процесів і явищ дійсності, що складають предмет її вивчення, на основі законів що нею відкриваються. Філософія завжди в тієї або іншого ступеня вико-нував стосовно науки функції методології пізнання і світоглядної інтепретації її результа-тів. Філософію об'єднує з наукою також і прагнення до теоретичної форми побудови знання, до логічної доказовості своїх висновків.
Європейська традиція, що сягає своїм корінням до античності, що високо ціну-вала єдність розуму і моральності, водночас міцно зв'язувала філософію з наукою. Ще грецькі мислителі надавали велике значення справжньому знанню і компетентності на відміну від менше наукового, а часом і просто легковагої думки. Таке розходження має принциповий характер для багатьох форм людської діяльності, у тому числі і для філо-софії. Так чим же є результати інтелектуальних зусиль філософів: надійним знанням або тільки думкою, свого роду грою розуму? Які гарантії істинності філософських узагаль-нень, обгрунтувань, прогнозів? Чи вправі філософія претендувати на статус науки або ж такі претензії необгрунтовані? Щоб відповісти на ці питання, слід звернутися до історії.
Першу спробу обрисувати коло задач філософії, перед особою існуючих і тільки починаючих формуватися конкретних наук, у свій час почав Аристотель. На відміну від приватних наук, кожна з який зайнята дослідженням своєї області явищ, він визначив фі-лософію як навчання про першопричини, першопринципах, самих загальних початках буття. Її теоретична міць представилася Аристотелеві несумірної з можливостями окре-мих наук і викликала його замилування. Він назвав цю галузь знання «пані наук», вважа-ючи що інші науки, як рабині, не можуть сказати їй проти жодного слова. У міркуваннях Аристотеля відбите характерна для його епохи різка розбіжність філософської думки і спеціальних дисциплін за рівнем їхньої теоретичної зрілості. Така ситуація зберігалася протягом багатьох сторіч. Підхід Аристотеля надійно затвердився у свідомості філософів титулами «королева наук» і «наука наук».
У Древньої Греції філософія зародилася в якості всеосяжної науки - саме слово «філософія» означає «наука». Ця наука була спрямована на усе, що взагалі було здатне або здавалося спроможним стати об'єктом пізнання. Будучи спочатку єдиною і нерозді-льною наукою, філософія, при диференційованому стані окремих наук, ставала почасти органом, що з'єднує результати діяльності всіх інших наук і одне загальне пізнання, по-части провідником морального і релігійного життя. Ідеї, спочатку висунуті ще в античній філософії, лише в 17-18 сторіччях перетворилися в природньонауковий факт - можна го-ворити про визначені функції, що прогнозують, стосовно природознавства.
У 19-20 сторіччях, на новому етапі розвитки знань, зазвучали протилежні су-дження про велич науки і неповноцінності філософії. У цей час виникнуло і набуло впли-ву філософський плин позитивізму, що поставив під сумнів пізнавальні можливості філо-софії, її науковість, одним словом переводячи «королеву наук» у «служниці». У позитиві-змі був сформований висновок про те, що філософія це сурогат науки, що має право на існування в ті періоди, коли ще не склалося зріле наукове пізнання. На стадіях же розви-тої науки пізнавальні претензії філософії об'являються неспроможними. Проголошуєть-ся, що зріла наука - сама собі філософія, що саме їй посильно брати на себе й успішно вирішувати заплутані філософські питання, що збуджували розуми протягом сторіч.
До всього іншому відмінністю філософського знання від інших є те, що філосо-фія - єдина з наук пояснює що таке буття, яка його природа, співвідношення матеріаль-ного і духовного в буття.
Подивимося, як наука і філософія взаємодіють між собою. Науково-філософський світогляд виконує пізнавальні функцій, родинні функціям науки. Поряд із такими важливими функціями як узагальнення, інтеграція, синтез усіляких знань, від-криття найбільше загальних закономірностей, зв'язків, взаємодій основних підсистем буття, про котрий уже йшла мова, теоретична масштабність, логічність філософського розуму дозволяють йому здійснювати також функції прогнозу, формування гіпотез про загальні принципи, тенденціях розвитки, а також первинних гіпотез про природу конкрет-них явищ, ще не пророблених спеціально-науковими методами.
На основі загальних принципів раціонального розуміння філософська думка групує життєві, практичні спостереження різноманітних явищ, формує загальні припу-щення про їхню природу і можливі засоби пізнання. Використовуючи досвід розуміння, накопичений в інших областях пізнання, практики, вона створює філософські «ескізи» тих або інших природних або суспільних реалій, підготовлюючи їх наступну конкретно-наукову проробку. При цьому здійснюється умоглядне обмислення принципово припус-тимих, логічно і теоретично можливих варіантів. Таким чином філософія виконує функцію інтелектуальної розвідки, що також служить і для заповнення пізнавальних прогалин, що постійно виникають у зв'язку з неповним, різним ступенем вивченості тих або інших явищ, наявністю «білих плям» пізнавальної картини світу. Звичайно, у конкретному - нау-ковому плані прогалина має бути заповнити спеціалістам - ученим іншої загальної сис-теми світорозуміння. Філософія ж заповнює їхньою силою логічного мислення.
Спеціалісти, що вивчають усілякі конкретні явища, потребують загальних, ціліс-них уявлень про світ, про принципи його устрої, загальні закономірності і т.д. Проте самі вони таких уявлень не виробляють - у конкретних науках використовується універсаль-ний розумовий інструментарій (категорії, принципи, різноманітні методи пізнання), але вчені спеціально не займаються розробкою, систематизацією, осмисленням пізнаваль-них прийомів, засобів. Загальносвітоглядні і теоретико-пізнавальні підстави науки ви-вчаються,  спрацьовуються  і формуються в сфері філософії.
Отже, філософія і наука досить сильно взаємозалежні, у них є багато спільного, але є й істотні розходження. Тому філософію не можна  однозначно  зараховувати до науки і навпаки не можна заперечити її науковість. Філософія - окрема форма пізнання, що  має наукові основи, що виявляє себе в ті моменти й у тих областях наукового знан-ня, коли теоретичний потенціал у цих областях або малий,  або узагалі відсутніх.

Оцінна функція


Кожна наука вивчає своє коло проблем. Для цього виробляє власні поняття, що застосовуються в сувооро визначеній області для більш-менш обмеженого кола явищ. Проте, жодна з наук, крім філософії не займається спеціальним питанням, що таке «не-обхідність», «випадок», і т.д. хоча може використовувати їх у своїй області. Такі поняття є гранично широкими, загальними й універсальними. Вони відбивають загальні зв'язки, взаємодії й умови існування будь-яких речей і називаються категоріями. Основні задачі або проблеми стосуються з'ясовування відношень між людською свідомістю і зовнішнім світом, між мисленням і навколишнім нас буттям. Як правило, до філософії ставляться як, мабуть, до самої незрозумілої і відверненої з усіх наук, найбільше віддаленої від по-всякденного життя. Але хоча багато людей і думають про неї як про не пов'язану зі зви-чайними інтересами і такою, що є за межами розуміння, майже усе з нас - чи віддаємо ми собі в цьому звіт або немає - мають якісь філософські погляди. Цікаво і те, що хоча більшість людей дуже слабко уявляє, що ж таке філософія, саме це слово достатньо ча-сто зустрічається в їхніх розмовах.
Іноді під філософією ми розуміємо відношення до визначеної діяльності. Знову ж, ми говоримо про філософський підхід до чого, коли маємо на увазі довгострокове, як би відсторонений розгляд деякої секундної проблеми. Коли хтось засмучується з приводу планів, що не здійснились, ми йому радимо ставитися до цього більш «філософськи». Тут ми хочемо сказати, що не варто переоцінювати значення сучасну момент, а поста-ратися розглядати ситуацію в перспективі. Ще одне значення ми вкладаємо в це слово, коли розуміємо під філософією спробу оцінити або розтлумачити те, що ж є або має сенс у житті.
Взагалі говорячи, поза залежністю від різноманіття значень, вкладених у слова «філософія» і «філософський» у повсякденній мові, ми відчуваємо прагнення грузнути цей предмет із якимось видом гранично складної розумової роботи. «...Усі...області знання граничать в оточуючому нас просторі з невідомим. Коли людина входить у прико-рдонні області або заходить за них, вона потрапляє з науки в сферу умогляду. Її умогля-дна діяльність - теж вид вивчення, і це крім усього іншого, є філософія.» (Б. Рассел).
Трудність складається в тому, що філософію легше пояснити, займаючись нею, чим описуючи її з боку. Частково вона полягає у визначеному підході до розгляду питань, частково - у спробах вирішити деякі проблеми, що традиційно цікавлять тих, хто називає себе (або кого так називають інші) «філософами». Єдина річ, щодо якої філософи ніколи не могли домовитися та й навряд чи взагалі чи домовляться будь-коли узагалі - це те, з чого складається філософія.
Люди, що серйозно займаються філософією, ставили перед собою різноманітні задачі. Одні намагалися пояснити й обгрунтувати визначені релігійні погляди, інші, за-ймаючись наукою – прагнули показати значення і розкрити зміст різноманітних наукових відкриттів і теорій. Треті (Джон Локк, Маркс) використовували філософію, намагаючись змінити політичну організацію суспільства. Багатьох цікавило обгрунтування й обнароду-вання якихось ідей, що, на їхню думку, могли б допомогти людству. Деякі ж не ставили перед собою настільки грандіозних цілей, а просто хотіли розібратися в особливостях світу, у якому живуть, і зрозуміти вірування, яких притримуються люди.
Професії філософів також різноманітні як і їхні задачі. Деякі були викладачами, ча-сто професорами університетів, що читали курси філософії. Інші були лідерами релігій-них прямувань, багато хто були і зовсім звичайними ремісниками.
Незалежно від переслідуваних цілей і конкретного роду занять усі філософи при-тримуються переконань, що украй важливим і необхідним є ретельне дослідження й аналіз наших поглядів, нашого обгрунтування їх. Філософу властиво підходити до визна-чених речей певним чином. Йому хочеться встановити, який зміст несуть наші фундаме-нтальні ідеї і поняття, на якій підставі базується наше знання, яких варто притримуватися стандартів, щоб приходити до правильних висновків, які переконання необхідно відстою-вати, і так далі. Філософ вважає, що міркування над такими питаннями призводить до більш глибокого розуміння людиною всесвіту, природи і людей.

Використана  література

1.      «Мудрість Заходу» Б. Рассел, Москва «Республіка» 1998.
2.      «Філософія» В.А. Канке, Москва «Логос» 1998.
3.      «Основи філософії» В.Ф. Шаповалов, Москва «Гранд» 1998.
4.      Філософія. Під ред. Л.Г. Кононовича, Г.И. Медведєва, Ростов-на-Дону «Фенікс» 1996.
5.      Большаков А. В. Основи філософії знань. М., Знання 1994.
ч

 

Шановні відвідувачі цього сайту! Окремі структурні частини тексту (формули, таблиці, малюнки тощо) можуть бути відсутні в його електронній версії. Для отримання повної версії тексту, що Вас зацікавив, звертайтеся, будь ласка, за: ICQ: 604-606-238, e-mail: Apgrate9@meta.ua

Загрузка...
>