ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3

РОЗДІЛ I. Теоретичне обґрунтування дифракції Фраунгофера

на отворах........................................................................................................

1.1 Поняття про явище дифракцію.........................................................

1.2 Дифракція Фраунгофера на отворах круглої форми……………

РОЗДІЛ II. Експериментальна перевірка................................................

2.1 Опис установки для експериментального дослідження явища дифракції на отворах..................................................................

2.2 Вимірювання радіусів максимумів дифракції на отворах круглої форми ……….......

ВИСНОВКИ………………..............................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…................................................

ДОДАТКИ.........................................................................................................

ВСТУП.

Дифракцією світла називається явище огибания світловими хвилями перешкод або, іншими словами, відхилення хвиль від початкового поширення в середовищах з різко вираженими оптичними неоднорідностями, розміри яких порівняти з довжиною хвилі [1, с.37].

Принципове значення дифракції полягає в тому, що вона, як і інтерференція, доводить хвильову природу світла. Дифракція має велике практичне значення, оскільки вона обмежує можливості концентрації світла у просторі, встановлює межу роздільної здатності оптичних приладів, впливає на формування оптичного зображення [2.348с]. (До цих пір розглядали дифракцію сферичних або плоских хвиль, вивчаючи дифракційну картину в точці спостереження, лежащей на кінцевому и відстані від перешкоди. Саме це коло питань було досліджено Френелем, і тому дифракційні явища  такого роду називають зазвичай дифракцією Френеля

Фраунгофер (1821-1822 рр..) розглянув дещо інший тип явища. У розташуванні Фраунгофера труба наводилася на віддалений джерело світла (наприклад, на освітлену щілину) і спостерігалося зображення його у районі фокальної площини труби через її окуляр.

Перед об'єктивом труби містився екран з отворами, в більшій чи меншою мірою прикривають об'єктив. Виявилося, що вид зображення об'єкта залежить від розмірів і форми цих отворів. Тільки тоді, коли відкрита достатня частину об'єктиву, зображення має вигляд, точно відтворює форму об'єкта. При зменшенні ж працюючої частини об'єктива спостерігача  картина в більшій чи меншій мірі спотворюється і може навіть зовсім не нагадувати форми джерела[9, c.338-340].

Ми хочемо перевірити теоретичні розрахунки для дифракції на отворах експериментально за допомогою сучасної установки з оптики з використанням напівпровідникового лазера.