загрузка...
Виховний захід: «НЕХАЙ НЕБО РАДІЄ І ВЕСЕЛИТЬСЯ ЗЕМЛЯ...» PDF Печать E-mail

Виховний захід: «НЕХАЙ НЕБО РАДІЄ І ВЕСЕЛИТЬСЯ ЗЕМЛЯ...»
(Святкова академія для учнів 10—11 класів)
Мета: ознайомлювати молодь з одним із найважливіших християнських і народних свят — Трійцею, його походженням і традиціями святкування; виховувати повагу до народних звичаїв та обрядів; залучати до духовної спадщини українського народу.
Методичний коментар
Захід бажано проводити на лісовій галявині, у гаю або в саду. Якщо захід проводиться в актовій залі, то вона має бути прикрашена клечанням, на підлозі — скошена трава, м'ята, васильки, канупер, любисток, чебрець. У вазах — яскраві квіти: півонії, ромашки, троянди тощо.
Дійові особи:
Ведучий
Ведуча
Хлопець
Дівчина
Гурт молоді, який виконує пісні ХІД ЗАХОДУ
Виходить Дівчина, одягнена в український одяг, голівка пов'язана зеленою стрічкою, із букетиком м'яти, любистку, кануперу, татарського зілля, васильків і волошок у руках і розповідає вірш Івана Овечка «Зелені свята».
Дівчина
Навіщо так уквітчані дівчата?
Весною пахне в хаті, як у садку.
В лампадці вогник блимає в кутку.
Нова сорочка вишита у тата.
Як весело сьогодні в нашій хаті!
Он гілочки зелені на стіні.
Під образом — квіточки запашні.
«Чи знов у нас сьогодні, мамо, свято?»
«Так, донечко! В нашу українську хату
Прийшов до нас День Трійці по весні»,—
У відповідь сказала добра мати.
Зелену стрічку в косу заплела:
«Сьогодні ж бо у нас Зелені свята!»
І донечку до церкви повела.
Виходить гурт молоді, яка, тримаючись за руки, виконує пісню «Ой зав'єм вінки».
Гурт молоді
Ой зав'єм вінки Та на всі святки
Приспів: Ой луги мої Все зеленії, Ой сади цвіли Все вишневі.
Ой на всі святки, На всі празнички.
Приспів.
Кругом дерева Буравки в'ються.
Приспів.
А за дівчину Женихи б'ються.
Приспів.
Ви не бийтеся, Ви не лайтеся.
Приспів.
А не всім же я При достану ся.
Приспів.
Одному Та Іваночку.
Приспів.
Хлопець
Із коромислом по воду аж до моря зірка ходить. Коли зірка йде по воду — весело сміється, коли зірка йде з водою — срібло з відер ллється. Срібно зірка йде з водою, срібні в зірки руки, ллється чисте срібло з відер на ліси і луки. Ллється чисте срібло з відер на маки і калину, на заквітчану у місяць срібну Україну.
(Євген Гуцало)
Ведучий. Запашне різнотрав'я, пахкі яскраві квіти прикрасили землю, храми, людські оселі. Свята Трійця знову завітала в Україну; відзначається вона на 50-й день після Великодня. У цей
день відбувається велике таїнство в природі, оновлення. А ми ще і ще раз згадуємо Євангельські події, коли учні Христа після Його воскресіння відчули на собі дію Святого Духа і стали апостолами. Отже, в ці дні святкується початок поширення вчення Христа.
Свято Трійці — це повнота явлення Триєдиного Бога, виповнення Його величного творіння. «Які то численні діла Твої, Господи,— Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!» (Пс. 103)
У християнстві цей переказ слід розуміти як завдання Христа учням нести звістку про його вчення усім народам. Таким чином, апостоли одержали силу «із неба» і почали проповідувати про Ісу- са, який воскрес, як про Христа, Царя та Господа. Цей момент називають народженням Церкви.
В е д у ч а. У богослужінні свято сходження Святого Духа відзначається разом із явленням перед людьми Трійці, коли виявляється повнота божества. Тому у православ'ї П'ятидесятниця називається Трійцею. У центр храму в цей день виносять ікону Святої Трійці у вигляді трьох ангелів, які з'явилися перед праотцем Авраамом. Ікона зішестя Святого Духа зображує вогняні язики над дванадцятьма апостолами, які сидять разом, оточуючи символічний образ «космосу- світу». Це і є перший образ «апостольської церкви».
Ведучий. Трійця — одне з шанованих свят українського народу, що відзначається на 7 тиждень після Паски.
Під час служби в церкві серед трав ставиться трійна свічка, що називається Трійцею, яка повинна горіти протягом усієї обідні. Потім ці трави використовуються як оберіг від різних хвороб.
Зелені свята тривають 3-10 днів. Центральним днем святкування є неділя — «Зелена неділя», або «Свята неділя». Напередодні неділі святкують клечальну п'ятницю та суботу («Поминальну п'ятницю і суботу»). Увесь тиждень після неділі називається «Зелений тиждень», «Троїцький», «Гряний тиждень», «Русалчин тиждень», «Мавчин (навський) тиждень». Іноді понеділок називають «Русалчин Великдень».
Дівчина
ЗЕЛЕНІ СВЯТА
Сьогодні є Зелені свята, Зелена вже трава. Моя душа була розп'ята, Сьогодні знов жива.
Усі до церкви поспішіть! Вій, теплий вітре, повівай! На дверях власної душі Я вішаю зелений май.
Усюди щастя, радість, сміхи, Мов юність вічно є ще. Здається, що сам Бог з утіхи Собі в долоні плече.
Все казкою стає прожогом, Не видно світового бруду. В долоні плескати із Богом І я собі теж буду.
(Богдан-Ігор Антонич)
Ведуча. Зелені свята сягають своїм корінням дохристиянської епохи, вони мали сприяти родючості землі, народженню нових пагонів на полі, на городі, у садках, сприяти дощу тощо. Зелені свята символізували єднання людини із силами природи і потойбічним світом, торжество життя, буяння сил життя.
Ведучий. Підготовка до Зелених свят відбувалася таким чином: мазали долівку (підлогу), піч у хаті, прибирали на подвір'ї, прикрашали клечанням господарські приміщення. Клечання, за народним уявленням, мало магічні якості. З одного боку, як ми вже говорили, сприяло родючості, урожайності, а з другого — виконувало роль оберега, відлякувало нечисту силу від оселі, худоби, двору, городу, поля. Окрім того, клечання викликає естетичну насолоду. А от осика мала особливе значення на цьому святі — відлякувала нечисту силу. Прикрашали також криниці, поля, городи.
Субота напередодні Дня Святої Трійці називається клечальною суботою. Цього дня, до схід сонця, дівчата й молодиці йшли в поле або на левади обрізати гілки священних дерев і збирати зілля: любисток, чебрець, васильки, м'яту, полин, татарське зілля (аїр), лугові трави. Увечері цього ж дня зібраними гілочками та квітами вони прикрашали свої домівки: вікна й двері, образи, стіни, травами встилали долівку. На воротах, дверях сараїв, де ночує худоба, також ставили зелені гілки дерев.
Ведуча. Використання на Трійцю гілля дерев, квітів і трав християнська церква запозичила від іудейської релігії. Так, на свято П'ятидесятниці давні євреї, за Мойсеевим законом, приносили до храму початки жнив, що у Палестині завершувалися у цей час, тобто приблизно у середині травня. Саме тоді у пам'ять про закони, що були одержані Мойсеєм на Синайській горі, в іудеїв прийнято було прикрашати будинки, площі та храми квітами і гілками, що у весняну пору були найкращою прикрасою.
Ведучий. Увібравши в себе багато рис іудейської П'ятидесятниці, християнська Трійця поєднала й національні риси прадавніх слов'янських свят, із традиціями яких вона частково злилася. Так, у росіян Трійця зблизилася зі Семиком, у білорусів — із Зеленими святками, Семухою, а в українців — із Зеленими святами.
В е д у ч а. У день свята до храму приносять пучечки квітів: волошок, кануперу, любистку, ромашок, які освячують і використовують з лікувальною метою. А ще шанування квітів пов'язане з певною символікою: любисток — символ любові й злагоди; м'ята застосовується у народній медицині та оспівується в народних піснях; те саме стосується і чебрецю та ромашки; барвінок — вічнозелена рослина, оспівана у багатьох піснях, символізує подружнє життя.
Ведучий (показуючи листя кануперу). Особливої уваги вимагає канупер. На жаль, зараз мало поширена ця цілюща рослина, що здавна росла біля кожної української хати. Вона має антисептичні, знеболювальні якості, лікує шкіру, кишково-шлунковий тракт, усуває головний біль та вживається до їжі.
Дівчина. М'яту кладуть до віконниць, на лаву, на стіл, ближче до сонця, до світла, бо ж усі квіти до вікон горнуться, у шибки люблять заглядати: і мальва, і рута, і півонія. А ще споришем і м'ятою прикрашають усі місця, що не застелені аїром та любистком. І неодмінно засвітять свічку під образом. І не гасять її до ранку. А вранці батько скаже до всіх:
Зі святом Зеленим будьте здорові! Вставайте діти, Сонцю вклоніться!
Далі читають «Отче наш...», а тоді звертаються до квітів, води- Уляни, землі-Тетяни... Після цього батько бере свічку та звертається до всіх:
Як тільки свічка горить — То промінець од Сонця. Хай ваші свічки так горять. І пам'ятайте, земля зелена буде — Зелені будуть душі. Зелені будуть душі — Будете жити вічно.
(Галина Дацюк)
В е д у ч а. У Зелену неділю селяни обходять свої поля зі священнослужителями, які освячують їх, у деяких місцях України це відбувалося на клечальний понеділок, «щоб град не побив посіви і засуха не випалила збіжжя». Такі хресні ходи в поля організовуються урочисто, із хоругвами, хрестами, вінками та квітами. Окрім полів, освячувалися польові криниці, річки.
Гурт молоді виконує пісню «Із збором ідем, полон несем».
Гурт
Із збором ідем, полон несем. Виходжай, зборе, з села на поле, А з полянойки до царинойки.
Наша царинойка вся поорана, Сріблом-золотом вся засіяна, Стожовим пірком заволочена. Гей, на Великдень, на Слов'янський день, Садило дівча зелене вино, Садило, садило, Богу ся молило: — Спусти, Боженку, чорну хмаройку, Чорну хмарочку, дрібного дощику — Не й би ся прив'яло зелене вино. Гей, вино ж моє зеленейкеї
Ведучий. Ці свята називалися ще Русальним тижнем. Слово «русальний» запозичено від римлян, у яких існувало свято під назвою «розалії», або «день троян» (рож). Давні римляни у травні прикрашали себе трояндами; трояндами прикрашалися і гробниці небіжчиків. Існує й інша точка зору, згідно з якою, назва свята була пов'язана з ушануванням русалок.
У народі розповідали легенди і перекази про Трійцю, про Зелені свята, вони здебільшого християнської тематики. Послухаємо кілька таких розповідей.
Хлопець. Колись, як Ісус Христос ходив по землі, і не було йому де спати, то один дядько пішов та нарвав татарського зілля і постелив йому. А вранці люди як повставали, то в кожного в хаті було зілля. Ото відтоді і до цього часу стелють зілля. Таку легенду розповідають на Житомирщині.
На Харківщині говорили: «Це є той день, коли Святий Петро, Святий Павло і Бог ішли з Єрусалима й сіли відпочивати під дубом утрьох, тому святкують три дні Трійці».
Дівчина. Зелені свята святкують тому, що Бог в ці дні обзе- ленив всі рослини, аби людям було весело жити на світі, і не можна нічого робить в ці дні, бо Бог розсердиться і стане вся рослинність чорна. Так уважають на Проскурівщині.
Хлопець. Уважалося, що клечання і квіти мають у цей день особливу цілющу силу. За народними прикметами, дерево після Зеленої неділі вже більше не виганяє нових молодих пагонів. Кажуть: дерево розгалужується гілками, а рід множиться діточками. З цим пов'язані обряди «тополя», «верба», що й досі збереглися в Україні, у них звучать мотиви кохання.
Дівчина. У Русалчин тиждень жінки розвішували на деревах полотно, яке, за повір'ям, русалки брали собі на сорочки, а також розкладали по межах посівів шматки хліба, «щоб жито родило» , поливали молоком стежки, якими корови ходили на пасовище, «щоб молока давали більше».
Гурт молоді виконує пісню «їхав, їхав багацький син».
їхав, їхав багацький син, А на ньому майорський чин. Здибав дівку-семилітку.
—    Здорова, дівко-семилітко!
Загадаю сім загадок. Відгадаєш — моя будеш.
Відгадаєш — моя будеш. Не відгадаєш — глупа будеш.
Що в'ється круг деревця? Що то росте без корінця?
Що то біжить без пригону? Що то світить без прозору?
Що то гріє без полум'я? Що то плаче — сліз не має?
Що лежить без країни? Хто то жиє без дружини?
Що то летить без полосу? А що січе русу косу?
—    Хіба б вже я дурна була, Щоб загадок не вгадала.
То хміль в'ється круг деревця. Камінь росте без каміння.
Вода біжить без пригону, Місяць світить без прозору.
Сонце гріє без полум'я, Скрипка грає, голос має.
Скрипка грає, голос має. Сокіл плаче, сліз не має.
Шляшок лежить без країни, Чернець живе без дружини.
Орел летить без полосу, Журба січе русу косу.
Ведуча. Серед обрядових дій, що дійшли до нас із давнини,— «тополя», «водіння русалки» тощо. На другий день Трійці, Духів день, дівчата обирали серед себе одну — наречену, яка зображувала «тополю». Вона піднімала руки догори, з'єднувала їх над головою. Наречену прикрашали зеленим віттям клена, липи чи в'яза, на них вплітали шовкову траву, м'яту, любисток, конвалії, нагідки чи інші квіти. З гілочок дерев плели вінок та одягали на наречену.
Прикрашали дівчину таким чином, що голови не видно було за прикрасами. Це дійство відбувалося в лузі чи в полі. Потім уквітчаний зеленню гурт із піснями й танками йшов у село. Такий гурт ходив від хати до хати, де їх частували господарі, по полях, де в той час уже колосяться жита. Якщо зустрічалися люди, «тополя» їм низько вклонялася, а господарі пригощали дівчат, давали їм подарунки або гроші «на стрічки». Уважалося, що чим щедрішим буде це обдарування, тим краще множитиметься господарство.
Інколи аналогічний звичай мав назву «водити куща». Прикрашання дерев та їх ушанування свідчать про бажання заручитися могутньою допомогою природи у повсякденних справах хлібороба. Гурт молоді виконує пісню «Тополя».
Гарно прибрану дівчину, з намистом на шиї, зі стрічками на голові, водять залою або галявиною.
Гурт молоді
Стояла тополя Край чистого поля.
Приспів: Стій, тополенько, Стій, не розвивайсь, Буйному вітроньку Не піддавайсь.
На тій тополі Чотири сокілки.
Приспів.
Перша сокілка — Горпинка-дівка.
Приспів.
Друга сокілка — Галочка-дівка.
Приспів.
Третя сокілка — Вірочка-дівка.
Приспів.
Четверта сокілка — Катричка-дівка.
Ведучий. Сьогодні майже втрачений обряд «проводів русалок», але про ці дії згадується у пісні: «На грядній неділі...»
Гурт молоді
На грядній неділі Русалки сиділи.
Ой рано, рано Русалки сиділи.
— Дівочки-красочки, Дайте нам сорочку.
Ой рано, рано, Дайте нам сорочку!
Дайте нам сорочку, Сядем в холодочку.
Ой рано, рано, Сядем в холодочку.
Сядем в холодочку. Да й зав'єм віночки.
Холодок копали, Да й дівок гукали.
Ой рано, рано, Да й дівок гукали.
Ми на всі святиї, Да й на духовиї.
Ой рано, рано, Да й на духовиї.
Бабочки-тіточки, Дайте мні наміточки!
Ой рано, рано, Дайте мні наміточки!
Ведучий. На другий день Зелених свят жінки окремо збиралися на святкування. Ті, у кого померли діти, роздавали за них поминання. У цей же день ушановували бабу-повитуху.
Ведуча. На Зелені свята, які ще називали Русальними, за народними віруваннями, прокидаються мерці, яких годилося поминати. Помини покійників пов'язані з віруванням у русалок, яких водночас боялися і чекали. Згідно з народним повір'ям, саме від них залежить доля майбутнього врожаю та добробуту. Тому в обрядах Зелених свят відбито мотиви вшанування і відлякування русалок, тобто їх «зустріч» і «проводи», адже вважалося, що в цей час русалки виходять на поверхню землі й дивляться, чи шанують їх пам'ять люди.
Русалки, за уявленням українців,— це дівчата, які втопилися, мавки (навки) — душі дітей жіночої статті, які вмерли без хрещення. За народним уявленням, русалки просили дати їм сорочки, нитки, пряжу, щоб не ходити роздягненими. Жінки та дівчата виконували їх прохання, розвішуючи все це для них на деревах.
Починаючи із клечальної суботи, дівчата не виходили в поле поодинці та не купалися цілий тиждень, щоб «мавки не залоскотали». Вони носили із собою полинь і любисток для того, щоб уберегтися від мавки.
Віра в русалок, яких народна фантазія наділяла надзвичайною красою, підступним характером, виявилася стійкою і зустрічається серед багатьох народів Європи. Повір'я про русалок та їх чудесне перетворення знаходимо у поемах Шевченка «Причина», «Утоплена», «Тополя». На образи мавок, русалок як польових, так і водяних, натрапляємо у творах Лесі Українки, а навіяні вони русальними піснями. Ці ж мотиви спонукали Миколу Васильовича Гоголя до написання «Майської ночі, або Утоплениці», а композитор Микола Ли- сенко створив однойменну оперу.
Гурт молоді виконує пісню «Прилетіла зозуленька».
Гурт молоді
Прилетіла зозуленька З темного лісочку; Сіла, пала, закувала В зеленім садочку. Ой як вийшла Марусенька, В неї запитала:
—    Скажи мені, зозуленько, Довго буду в батька?
—    Будеш мила, Марусенько, Сей день до вечора
—    Бо-дай-же ти, зозуленько, Сім літ не кувала,
Що ти мені, молоденькій Правди не сказала.
Ведучий. Завершуються Зелені свята в перший день Петрівки. Цього дня, окрім «проводів русалок», проводиться ще чимало інших обрядових ігор та забав як серед молоді, так і серед людей старшого віку. Зокрема, проганяють «шуліку», що чинить перелюб із заміжніми жінками. Це роблять заміжні жінки, збираючись у якійсь хаті. Вони пригощаються, танцюють і співають. Удовиць і самітних жінок на «шуліку» не допускають.
А от «похорон» Ярила — коханця-орла, за звичаєм, проводить молодь. Дівчата не забували у дні свята поворожити на своє щастя.
Ведуча. Наша Святкова академія дійшла до кінця. Ми сподіваємося, що участь у ній для вас була корисною і пізнавальною. Ви дізналися таємниці українських обрядів і традицій. Дякуємо за увагу!
Прикмети
Прийшов Святий Дух — берись за кожух.
До Святого Духа держіть кожуха (іноді в цей час траплялися приморозки).

 

Видавництво "Основа" Немировська Ніна Григорівна "Цікаві заходи на весь рік", 135 с

 

Шановні відвідувачі цього сайту! Окремі структурні частини тексту (формули, таблиці, малюнки тощо) можуть бути відсутні в його електронній версії. Для отримання повної версії тексту, що Вас зацікавив, звертайтеся, будь ласка, за: ICQ: 604-606-238, e-mail: Apgrate9@meta.ua

Загрузка...
>